Волонтерська синергія: стоматологи ПДМШ в мобільному стоматкабінеті від «ТриЗуб Дентал» лікували бійців УДА та цивільних
Завжди поруч, але на крок позаду • Ukraїner
Україна веде війну з Російською Федерацією вже 6 років. За цей час діти, що народилися на початку цієї війни, цього року вже підуть до школи. Стримувати наступ від початку бойових дій допомагали тисячі волонтерів, частина з них дотепер займається важливою справою — підтримкою українських військових. Запорізький волонтер Ігор Ященко з однодумцями створив у селі Карлівка проєкт «ТриЗуб Дентал», в межах якого стоматологи з усієї країни лікують військових на передовій.
Карлівку на Слобожанщині вважають одним із найвідоміших місць російсько-української війни, яка почалася в 2014 році. Село між Донецьком і Покровськом лежить на території, яку місцеві мешканці називають зоною Донецького аеропорту. Бої за Карлівку точилися ще на перших етапах війни на Сході: у травні 2014 року тут загинули бійці батальйону «Донбас», а в липні того ж року проросійські бойовики залишили цей населений пункт.
У 2015 році Ігор Ященко разом із однодумцями-волонтерами вирішили надавати стоматологічну допомогу військовим на передовій. Проєкт «ТриЗуб Дентал» згуртував лікарів, медичні компанії, виробників медобладнання і зуботехнічні лабораторії, які підтримують цю ініціативу як волонтери.
Засновник проєкту каже, що ідея «ТриЗуб Денталу» дуже проста: зробити все, щоб на війні військовослужбовці не страждали від зубного болю й могли нормально нести службу на опорних блокпостах і тримати рубежі на лінії зіткнення. Нині волонтери мають шість пересувних стоматологічних кабінетів.
Серед пацієнтів «ТриЗуб Денталу» — бійці Збройних сил України, які перебувають в радіусі 50 км від передової, військовозобов’язані з Національної гвардії, добровольці й навіть місцеві жителі. Їм не лише лікують зуби, а й, як каже Ігор, допомагають зняти стрес і соціалізуватися. Чекаючи на прийом, пацієнти спілкуються між собою, а лікарі-волонтери пригощають їх сезонними смаколиками.
— Ми, по суті, є такі ж самі добровольці, як і вони. Тільки вони — зі зброєю, а ми — з щипцями і бормашиною.
Ігор Ященко родом із Запоріжжя. У 1990-х він був офіцером Збройних сил України. Певен, що завдяки армійському досвіду добре розуміє потреби військових. Коли пішов із військ, відкрив у своєму місті компанію, що займається оснащенням стоматологічних клінік. Каже, до того, чим займається зараз, його привела доля.
Волонтерити в зоні АТО (нині ООС — операція Об’єднаних сил) Ігор почав у 2015 році, збираючи речі для військових. Тоді й помітив, що серед усього іншого бійці замовляють дуже багато пігулок від зубного болю. Почавши детальніше з’ясовувати це питання, зрозумів: навіть якщо у військових бригадах є стоматолог, то він просто не може лікувати, бо немає ні обладнання, ні кабінету. Тож Ігор зосередився на зборі ліків і медичного устаткування, а не на бронежилетах і шоломах.
Ретельно аналізувати якість медичного забезпечення й обслуговування на передовій Ігор узявся в 55-й окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ», у військовому госпіталі. Однак виявилося, що це не вирішило проблему: надмірна завантаженість медпрацівників різними обов’язками майже не залишає часу на головне — лікувати.
— Якби на всіх етапах всі виконували те, що вони мають виконувати, то, мабуть, такого б не було. І не було би потреби тоді в якійсь волонтерській допомозі. Ну, може, й була би вона потрібна, але не в такому обсязі.
Щоб надавати стоматологічну допомогу більшій кількості військових, які цього потребують, Ігор із командою вирішили створити мобільний стоматологічний кабінет. Разом із волонтерами зібрали кошти на автомобіль й переобладнали його так, щоб лікувати зуби в польових умовах. Автівку назвали «ТриЗуб».
Перш ніж остаточно зупинитися в Карлівці, Ігор із командою їздили в села Первомайське й Костянтинівку — до бійців батальйонів, повітряно-десантних військ і «кіборгів». Потім вирушили під Донецький аеропорт, зрозумівши, що там бійцям точно нікуди звернутися по допомогу стоматолога. Однак військові радили їм знайти безпечніше місце, тож зрештою вони опинилися в Карлівці.
— За три роки вже тут обжились — з’явився стаціонарний кабінет. Так само неочікувано, що стільки людей, стільки наших свідомих патріотичних стоматологів відгукнеться на цей заклик.
Ігор каже, що в 2020 році вони вже мають 6 пересувних кабінетів, ще 2 вже підготували й передали військовим.
КІБОРГИ
Українські військові-добровольці, які з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року обороняли територію Донецького аеропорту під час війни на cході України.
У Карлівці Ігор із командою облаштували свій штаб, який назвали «Домік». Ця двоповерхова будівля — їхнє центральне управління, логістичний центр. На першому поверсі розташований стоматологічний кабінет на два місця, на другому — зона відпочинку лікарів, склад і власна радіостанція. Засновник проєкту каже, що «Домік» є прототипом підрозділу стоматологічної служби, яку вони з часом хочуть запровадити у Збройних силах України.
Якщо «Домік» — стаціонарний вузол волонтерів, то «ТриЗуб», «ТриЗуб-2», «ТриЗубчік», «Крокодил» і «Слон» — автівки, що стають їхнім пересувним місцем роботи. Всі вони мають різні габарити, однак кожна обладнана так, що стоматологи можуть лікувати бійців вчасно та якісно.
Із Карлівки до центру Донецька — 23 км, а до військових позицій — 15 км. Але туди стоматологи «ТриЗуба» не їздять:
— Там, де воюють, лікують інші медики, не ми. Ми навіть всюди пишем: «Ми завжди поруч, але на крок позаду».
Ігор пояснює: вони тут для того, щоб надати першу стоматологічну допомогу, тобто зняти вже існуючий біль і попередити майбутній. Команда «ТриЗуб Денталу» піклується, щоб під час ротації військових не турбували проблеми з зубами.
Для роботи Ігор із командою вивели два постулати. Перший — не нашкодити, а другий — не забувати, що вони «підвійськові». Тобто волонтери повинні виконувати норми й правила, які діють в цій місцевості, в цих умовах. Мають знаходити спільну мову з армійцями, а не диктувати їм свої правила.
«ТриЗуб», із якого все починалося, Ігор називає польовим стаціонаром, адже в ньому можна виїжджати на лінію фронту й приймати там пацієнтів. «ТриЗуб» зроблений так, що може працювати без підключення до водо- й електромережі: має власний 300-літровий бак із водою та електрогенератор. Усередині машини також є місце для відпочинку лікаря.
Машина обладнана як повноцінний стоматологічний кабінет: тут є крісло, належне освітлення, навіть рентгенівський апарат і цифровий візіограф, знімки з якого можна опрацьовувати одразу на комп’ютері. А ще в «ТриЗубі» найновіша модель автоклаву — пристрою для стерилізації інструментів. У цьому мобільному стоматкабінеті одночасно можуть працювати два лікарі.
Усі меблі та обладнання «ТриЗуба» отримані завдяки меценатам і волонтерам із України (Одеси, Запоріжжя) і навіть Данії. Ігор каже, що їх підтримують виробники стоматологічних інструментів та обладнання, тож найбільшу потребу проєкт відчуває у витратних матеріалах і харчах.
— Лікарський блок дуже простий. Він повітряний (модуль, який працює завдяки повітрю. — ред.), але тут є два інструмента основних, якими користується лікар-стоматолог. І все це працює. Він [блок] дуже добре реагує на переїзди, тому що тут нема складної електроніки, яку ніби бажано мати, але… Вона підводить, на жаль.
Ігор каже, що це автівка з історією, бо з нею лікарі-волонтери побували в гарячих точках Сходу: Кримському, Щасті, Авдіївці, Мар’їнці, Красногорівці.
Ще один пересувний стоматкабінет — «ТриЗубчик» — компактніший і мобільніший. Якщо на підготовку й завершення роботи «ТриЗуба» треба 1-1,5 години, то для «ТриЗубчика» — 15–20 хвилин. Тому його використовують лише для надання оперативної стоматологічної допомоги. Далі список пацієнтів, які потребують подальшого лікування, передають у медичний підрозділ.
— З такою машинкою (як «ТриЗубчик». — ред.) можна під’їжджати ближче до позицій. Вдень, коли більш-менш спокійно. Відпрацювали, зробили якийсь шматок роботи і поїхали. Або ще маєм досвід використовувати декілька автомобілів: в один підрозділ приїжджають, коли є достатньо лікарів, тоді розкидуємо по різних автомобілях. І тоді найкращий результат.
Окрім першої стоматологічної допомоги, волонтери-стоматологи «ТриЗуб Денталу» іноді протезують, ставлять імпланти й навіть оперують без бормашини, бора і сверла завдяки сучасному апарату датського виробництва, де використовують порошок оксиду алюмінію. За потреби бійцям на передовій можуть відновлювати жувальну функцію. Ігор каже, що вони надають ту стоматологічну допомогу, на яку в них вистачає можливостей. А от коли лікування бійців потребує більш складних стоматологічних маніпуляцій, то на підмогу регулярно приїздять колеги з Національної спілки стоматологів.
— Імплантація, кісткова пластика, тобто це вже висока стоматологія. Це робиться прямо тут. Знову підкреслюю: він (стоматолог-професіонал. — ред.) приїжджає не для того, щоб нам щось [вказувати], хоча [може], маючи такий досвід. Він підказує: «Хлопці, оце так не має бути, давай оце, оце приберіть».
Ігор розповідає, що їхній спосіб роботи побудований на довірі. До них приїздять як досвідчені фахівці, які зробили собі ім’я в галузі, так і початківці, студенти. Усі вони працюють пліч-о-пліч із 9-ї до 22-ї години.
— Хтось тут навчається працювати, хтось тут вже впевнено лікує.
За словами Ігоря, «ТриЗуб Дентал» — уже не просто проєкт, а громадський рух, до якого приєдналося вже більше 500 стоматологів по всій Україні. Якщо трапляються складні випадки, а лікарі в Карлівці через брак необхідного устаткування не можуть допомогти, Ігор звертається по допомогу до спільноти.
— Розумієте, ми тут не одні, ми не кинуті. В нас є така велика спільнота. В нас є свої групи. Скинули [інформацію про пацієнта]: «Хлопці, дівчата, допоможіть!». Є така ситуація, треба така допомога: що робити зараз, що робити завтра? Там лікарі, які мають колосальний досвід. Завжди знаходиться хтось, хто з такою ситуацією вже стикався, хто на цьому розуміється.
У таких випадках деякі стоматологи можуть безкоштовно лікувати одного-двох військових на місяць, інші — роблять знижки. Ігор каже, що тут немає і не може бути ніякого чіткого протоколу: все має відбуватися від серця. Поки компенсації фахівцям немає, то все це — справа їхньої совісті й особистої моралі.
У одному тільки «ТриЗубі» волонтери полікували зуби понад п’яти тисячам бійців. За словами Ігоря, коли кількість пацієнтів досягла позначки трьох тисяч, вони просто перестали рахувати, бо з’явилися інші машини. Каже, за кількістю вони не женуться, бо приїхали сюди не для цього. Їхнє гасло — «Героям — зуби!», адже учасники проєкту переконані, що хлопці, які захищають Україну з 2014 року, заслуговують на якісну стоматологічну допомогу.
Ігор сподівається, що організованість та успішні результати роботи проєкту переконають людей, відповідальних за військову медичну структуру, що лікувати зуби в умовах війни — важливо. І саме тому ця структура потребує реформування. Він пояснює: хоч бійці перед службою й проходять військову медкомісію, але зуби їм ніхто не лікує:
— Для військової служби не готують спеціалістів-стоматологів, які займаються лікуванням. Тобто [працюють] по стандартах ще якихось 70–80-х років. Військова стоматологія — це хірургія. Тобто поранення «пролетіло» десь там, заболів зуб — забрали того зуба: «Всьо, на гражданкє там рішай проблєми. Нема зуба — нема проблєми». Можливо, для тої армії, яка була в 70–80-ті роки, коли приходили служити 18-річні хлопці, це було нормально і правильно. Але зараз зовсім інші виклики, інша армія в нас.
Волонтер вірить, що час, коли українські військові медики працюватимуть за вже апробованими стандартами НАТО, все ж настане.
Із 2017 року команда Ігоря допомагає не тільки військовим, а й мешканцям навколишніх міст і сіл. Наприклад, вони організовували приїзд команди дитячих стоматологів у три школи регіону, щоб ті оглянули та полікували зуби дітям.
«Тризуб-ФМ», або «Радіо вільних людей», — станція, яка сьогодні звучить і в Донецьку, і в Покровську, тобто в радіусі 35–40 км від Карлівки. А почалося все зі спонтанної ідеї: у 2015 році недалеко від Карлівки стояла 14-та бригада, в якій один військовослужбовець змайстрував радіопередавач і ставив українську музику. Але він не мав нормальної антени, тож сигнал виходив слабким. Ігор розповідає, що шалені волонтери «ТриЗуба» вирішили підтримати ідею й допомогти знайти кращу антену. Однак коли вони привезли її в Карлівку, того радіоаматора вже не було, бо його бригада передислокувалася. Тоді команда «ТриЗуба» вирішила, що вони обладнають свою радіостанцію.
— Перше наше радіо було таким, аналоговим. Воно тут не дуже далеко працювало, десь на 20–25 кілометрів, і пара-трійка [військових] сил нас чула.
За словами активіста, проєкт не має державної підтримки, але закривати його вони не будуть. Раніше «Тризуб-ФМ» мало джингл «Працюємо без ліцензії, без договору оренди приміщення, на повному морозі», але у 2018-му ліцензію радіо таки отримало. Ігор каже, що в 2021-му її продовження не гарантують, але команда все одно працюватиме, бо культура об’єднує:
— Сьогодні всі радіостанції українські тут глушаться москалями. Так само і з телевежами. Наше радіо дратує москалів. Вони постійно підбирають коди, намагаються влізти в цю систему, запустити щось своє чи вивести з ладу. Але якщо хтось це бачить з них і чує: нічого у вас з цього не вийде. Якщо ви виведете з ладу наш один передавач, в нас з’явиться їх десять.
Щоденно на «Тризуб-ФМ» ставлять п’ять блоків новин, які готують у Запоріжжі. Військовий кореспондент веде аналітичну програму, а ведучі — рубрику «Живемо на війні» — прямий ефір з відомими людьми, які приїздять у зону ООС.
Згідно з українським законодавством, Міністерство охорони здоров’я не має юридичних підстав, щоб ліцензувати діяльність проєкту «ТриЗуб Дентал». Ігор пояснює: такі документи видають медичним установам, а не лікарям. Але чоловік запевняє, що ресурси, які волонтери вклали в цю благодійну справу, не пропадуть, бо команда вже не може просто так усе кинути. Проєкт необхідний людям, які потребують соціального захисту та психологічної підтримки: дітям зі Сходу і, звичайно, ветеранам війни.
Зараз Ігор бачить три варіанти розвитку подій, які можуть чекати волонтерський проєкт у майбутньому. Перший, який вони намітили з самого початку, — передати кабінети під військове керівництво. Другий — працювати як структура мобільної стоматологічної допомоги для незахищених верств населення. Також засновник проєкту розглядає можливість роботи як аутсорсингова компанія, тобто безпосередньо домовлятися з лікарями про співпрацю над певними проєктами. За словами Ігоря, такі приклади є в США, де з лікарями працюють на взаємовигідних домовленостях. Як буде після війни, Ігор точно не знає, але мріє, щоб у Збройних силах України надання стоматологічних послуг нашим захисникам було на найвищому рівні.
— Ми самостійні, добровільні і навіжені. Бо коли є реальна корисна справа, вона дає приклад, що можна змінювати світ поруч із собою.
Коментарі
Дописати коментар